«Вічний волонтер» – фраза, яку я неодноразово чую в свою сторону. Не завжди її сприймають як щось позитивне. Але не я. У школі, на жаль, я не займалася волонтерською та громадською діяльністю та й взагалі мало що про них знала. Ще й до того, думала, що в Івано-Франківську ловити нічого, а перспектива є лише у великих містах. Але вступ до ПНУ ім.В.Стефаника на філософський факультет змінив мої погляди та й взагалі все моє життя. Адже я потрапила в коло надзвичайно цікавих, розумних та неординарних людей, які повірили в мене та показали, що «Теперішнє – це минуле. Минуле, яке ще можна змінити». От я і поринула змінювати своє майбутнє, поринула у вир дебатів, волонтерства, творчих та психологічних фестивалів, наукових конференцій та ін. А згодом, немов винагорода, за всі злети і падіння – з’явилась можливість долучитись до команди ГО «Інститут неформальної освіти», завдяки чому я можу допомогти іншим, надихнути їх, посприяти розвитку та показати наскільки життя може бути різностороннім та неймовірним.